виховна робота

Василівський заклад повної загальної середньої освіти                                                                          Любимівської селищної ради                                                                                            Каховського району Херсонської області

НАКАЗ

від  04  січня 2021  р.                                                          № 1-а

Про організацію роботи з профілактики

суїцидальних намірів в учнівському середовищі

у 2020/2021 навчальному році

Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України від 20.07.2020

року №1/9-385 «Про деякі питання організації виховного процесу у 2020-

2021 н.р. щодо формування в дітей та учнівської молоді ціннісних життєвих

навичок»,  з метою забезпечення реалізації державної політики

в галузі охорони дитинства, недопущення деструктивної поведінки

учнівської молоді у кризових та конфліктних ситуаціях, попередження

негативних проявів серед неповнолітніх

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити план заходів з профілактики суїцидальної поведінки в

учнівському середовищі (Додаток 1)

2. Соціальному педагогу Ігнатишиній Р.І.

2.1. Проаналізувати стан роботи щодо профілактики суїцидальної

поведінки в учнівському середовищі.

2.2. Ознайомити класних керівників 1-11 красів з листом Міністерства

освіти і науки України від 20.07.2020 року №1/9-385 «Про деякі питання

організації виховного процесу у 2020-2021 н.р. щодо формування в дітей та

учнівської молоді ціннісних життєвих навичок»

2.3. Підготувати матеріали про цінність людського життя до класних

інформаційних куточків, представити адреси, контактні телефони соціальних

служб.

2.4. Сприяти успішній соціальній адаптації учнів, підвищенню групової

згуртованості дитячих колективів, створенню позитивного психологічного

клімату.

2.5. Застосовувати систему ранньої профілактики,

індивідуальної виховної роботи з метою виявлення учнів

«групи соціального ризику», дітей, чиї особистісні риси створюють

підвищений ризик самоушкоджень.

2.6. Організувати соціально-педагогічну просвіту батьків з метою

інформування про те, як розпізнати гострий кризовий стан у дитини.

2.7. Продовжити співпрацю з громадськими та благодійними

організаціями, які працюють в інтересах дітей та активізувати участь в

інноваційних просвітницько-профілактичних програмах.

2.8. Здійснювати проведення консультацій для

вчителів та батьків з питань адиктивної поведінки у дітей.

2.9. Співпрацювати з державними установами, правоохоронними

органами, громадськими організаціями, благодійними фондами з питань

профілактики суїцидальних намірів в учнівському середовищі.

3. Педагогу-організатору Чиркіній Л.Г. залучати учнівське самоврядування

до профілактичної роботи з питань попередження жорстокості та насильства

в учнівському середовищі.

4. Керівникам гуртків розробити й проводити заходи, метою яких є

сприяння формуванню позитивного образу «Я», ціннісного ставлення до

життя відповідно до навчальної програми.

5. Класним керівникам 1-11 класів:

5.1. Передбачити в плані виховної роботи проведення тематичних

виховних годин, бесід, диспутів, тренінгів тощо з формування ціннісного

ставлення до життя.

5.2. Посилити контроль за виконанням чинного законодавства з питань

захисту дітей від будь-яких форм фізичного або психічного насильства,

порушення їх прав, жорстокого поводження з ними.

5.3. Активізувати роботи батьківських лекторіїв, семінарів, тренінгів

«Поліпшення емоційного клімату в родині», «Підліток і сім’я», «Вікові та

психологічні особливості дитини юнацького віку» тощо.

6. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника директора з навчально-виховної роботи Ігнатишину Р.І.

Директор                                                                                  О.В. Мельниченко

                                                                               Додаток до наказу № 1-а

                                                                                     від «   04» січня  2021

ПЛАН
заходів щодо профілактики
суїцидальної поведінки серед дітей та учнівської молоді
2020-2021 н.р.

Загальні методичні рекомендації для профілактики залучення дітей до небезпечних квестів

Профілактика залучення дітей до смертельних квестів у навчальному закладі буде ефективною за умов:

- коли в педагогічному процесі навчального закладу буде організовано психолого-педагогічну роботу, спрямовану на надання допомоги дітям в усвідомленні ними життя як головної цінності та на активізацію самопізнання учнів/учениць через психологічну просвіту;

- коли дітям буде надаватися системна соціально-психологічна та педагогічна підтримка;

- коли буде організовано роботу, спрямовану на збагачення спеціальної компетентності педагогів/педагогинь, батьків та спеціалістів/ок соціально-психологічної служби. Варто пам’ятати, що багато з тих, хто вдається до самогубства, зовсім не хоче помирати. Це спосіб повідомити всім про глибину свого відчаю, спосіб отримання уваги, любові.

Попередження суїцидальних проявів в підлітковому середовищі

Земля, начебто, втратила силу тримати на собі людей.
Ф.М. Достоєвський

Спеціалісти визначають суїцид (suizid – з лат. «себе вбивати»), тобто самогубство, як усвідомлювані, навмисні дії, спрямовані на добровільне позбавлення себе життя, що призводить до смерті. Науковці-психологи, крім факту самогубства розглядають і більш ширший контекст суїцидальної поведінки – численні факти свідомого чи несвідомого нехтування життям як вищою цінністю людини (акти хоробрості, ризиковані вчинки, гра зі смертю, надмірне виснаження себе працею, легковажне нехтування небезпекою).

Розрізняють наступні види самогубств:
1. Неусвідомлюване самогубство.
2. Самогубство як ризикована гра і ризикована легковажність.
3. Психопатологічне й агресивно-невропатичне самогубство:
· маніакальне самогубство осіб, охоплених галюцинаціями або мареннями;
· самогубство меланхоліків у стані глибокого смутку, скорботи, гіпертрофованих докорів совісті, суму, журби;
· самогубство охоплених нав’язливими ідеями;
· автоматичне чи імпульсивне самогубство.
4. Самогубство психічно нормальної людини з такими видами суїцидальної поведінки:
· демонстративно-шантажувальна форма суїцидальної поведінки:
· форми суїцидальної поведінки: внутрішні форми: суїцидальні думки, уявлення, емоційні переживання, задуми, наміри; зовнішні форми: суїцидальні спроби і завершені суїциди;
· егоїстичний суїцид, що виникає через руйнування соціальних зв‘язків особистості з суспільством;
· альтруїстичний суїцид, який виникає у формі самопожертви задля захисту інтересів групи (фанатики тощо);
· аномічний суїцид, який виникає внаслідок виснаження;
· суїцид, спровокований засобами масової інформації;
· суїцид, спричинений депресією.

Особливості підліткового суїциду

За даними західноєвропейської статистики, за період з 1990 по 2000 р. кількість самогубств серед 10-15-річних підлітків виросла майже вдвічі. При цьому хлопчики здійснюють самогубство в 4 рази частіше, ніж дівчатка. До 14 років різко зростає кількість завершених суїцидів, оскільки в такому віці підлітки вже здатні ретельно планувати свої дії і використовують досить «жорсткі» методи: повішання, стрибок з великої висоти чи й комбінацію способів. При цьому хлопчики використовують частіше саме «жорсткі» методи, тоді як дівчатка використовують різні лікарські препарати. Частота повторних спроб вкрай висока: до 50% підлітків, одного разу здійснивши суїцидальну спробу, повторюють її; 4-10% цих спроб закінчуються смертю.

Батькам слід звернути особливу увагу на наявність наступних факторів ризику, що можуть стати причиною дитячого і підліткового суїциду:
1. Психічні розлади.
2. Проблеми в спілкуванні з близькими родичами чи друзями.
3. Відчуття зростаючої безодні між багатими і бідними, розмови про це.
4. Шкільні проблеми (низька успішність, велике навантаження, тиск вимог навчального процесу, конфлікти з учителями).
5. Проблеми, пов’язані з уживанням алкоголю та наркотиків.
6. Невдачі в інтимних стосунках.
7. Занижена самооцінка.
8. Ізольованість підлітка і пов’язане з цим почуття самотності.
9. Депресія (агресія – типова маска депресії у підлітків).
10. Афекти (афекти руйнівні для підлітка; суїцидальні погрози, висловлені в афекті, як правило, здійснюються і мають важкі наслідки).
11. Сімейні проблеми (нерозуміння з боку батьків, байдужість, часті покарання, надмірні очікування з боку батьків, фізичне чи сексуальне насилля в сім’ї, зростаюча кількість неповних сімей, виїзди батьків на роботу за кордон).

Суїцидальна поведінка – це відповідь на глибинні переживання, а вони пов’язані з тим, що насправді актуально. Чим молодша дитина, тим більшою мірою вона включена в життя сім’ї, тим більше своїм суїцидом вона «дебатує» саме з сім’єю.
Родини підлітків із суїцидальною поведінкою відрізняються підвищеною частотою психічних відхилень, нерозумінням дітей, байдужністю до них і частими покараннями. Нерідко підлітки із суїцидальними проявами почувають себе перевантаженими через завищені очікування батьків. Виявлений достовірний взаємозв’язок між суїцидальною поведінкою і фізичним або сексуальним насильством у родині.

Серед мотивів, які пояснюють спроби самогубства, самі підлітки й експерти-психологи вказують на різні спонуки в такий спосіб вплинути на інших людей:
· «дати зрозуміти людині, у якому ти розпачі» – близько 40%;
· «змусити шкодувати людину, що погано до тебе ставилася» – близько 30%;
· «показати, як ти любиш іншого» і «з’ясувати, чи любить справді тебе інший» – 25%;
· «вплинути, щоб інший змінив своє рішення» – 25%;
· «заклик, щоб прийшла допомога від іншого» – 18%.

За даними О.Є. Лічко, значення різного роду «проблем» неоднакові в залежності від типу суїцидальної поведінки.
«Сімейні» проблеми частіше виступають причиною демонстративної й афективної суїцидальної поведінки в 51-52% і тільки в 13% – при істинних замахах на самогубство.
«Сексуальні» проблеми виявляються в основі істинної суїцидальної поведінки в 61%, а при афективній – у 28% і при демонстративній – у 24%. При істинній суїцидальній поведінці мова йде, як правило, зовсім не про невдалу любов, а про переживання своєї сексуальної неповноцінності.
«Шкільні» проблеми займають порівняно невелике місце: 29% афективної, 26% демонстративної і лише 12% істинної суїцидальної поведінки. Погроза покарання за деліквентність штовхає на демонстративні дії в 12%, на афективну суїцидальну поведінку – у 4% і, як правило, зовсім не спонукає до істинних замахів.

Підлітки, які проявили небажання жити, мають вищий інтелектуальний рівень розвитку. Щодо успішності в навчанні, більше підлітків, які навчаються на «задовільно», ніж у групі «благополучних». У підгрупі «депресивних» більше тих, хто вчиться на «добре» і «відмінно».

Для випадків завершеного суїциду характерна сімейна обтяженість.
Соціальна дезадаптація у підлітковому віці – фактор суїцидального ризику:

Практично всі представники «групи ризику» мають більшу потребу у спілкуванні з батьками, братами/сестрами, вчителями, ровесниками, ніж «благополучні» респонденти. Але ця потреба фрустрована (незадоволена). У попередженні розвитку суїцидальних тенденцій особливо важливою є роль матері.

Найсерйознішою причиною у цьому віці стає розбіжність ставлень. Розбіжність ставлень – це особистісне новоутворення, сутність якого полягає у розбіжності уявлень про свої відносини в домінуючих сферах (ставлення до себе, до інших, до діяльності) з реальним змістом та проявами цих відносин. Діагностичною ознакою даного новоутворення є неадекватна реакція підлітка на невдачу в значущих для нього сферах життєдіяльності. Якщо дитина не має досвіду позитивних емоційних переживань у зв’язку з досягненням успіху в значущій для неї і для суспільства діяльності, то в підлітковому віці це стає серйозною проблемою. Вже маючи звичку виконувати щось корисне тільки з примусу, підліток не знає, за що взятися, його пригнічує нудьга, буденність. У подальшому неможливість задовольнити потребу в персоналізації штовхає неповнолітнього на пошуки зовнішніх, часто штучних засобів зміни психічного стану або призводить до асоціальної поведінки. Тому у підлітків часто визріває феномен схильності до адиктивної поведінки (зловживання психотропними речовинами), який включає в себе цілий комплекс особистісних особливостей, а також ряд складових іншого роду (спадковість, соціальний контекст, характерологічні особливості тощо).

У суїцидальній поведінці підлітків можна умовно виділити 3 фази:
1. Фаза обдумування – свідомі думки про здійснення суїциду, які можуть вийти з-під контролю і стати імпульсивними (спостерігаються зміни в поведінці і зовнішньому вигляді).
2. Фаза амбівалентності – настає за умов появи додаткових стресових факторів (підліток висловлює погрози або наміри суїциду, «крик про допомогу»).
3. Фаза суїцидальної спроби – швидка друга фаза переходить у третю.

Науковець-психолог В. Силяхіна вказує, що більшість суїцидальних підлітків (до 70%) обмірковує і здійснює суїцид упродовж 1-2 тижнів. Але підлітковому віку властива імпульсивність дій, тому інколи тривалість усіх трьох фаз може бути дуже короткою, не більше 1 години.

Якщо суїцидальна спроба не завершилася загибеллю, у людини наступає етап постсуїцидальної кризи, який триває аж до повного зникнення суїцидальних тенденцій.

Ознаки, за якими можна виявити ризик суїциду у підлітків

Про ризик самогубства у підлітків можна зробити висновок, спостерігаючи за їхньою поведінкою, дослухаючись до змісту їхніх розмов, аналізуючи їхню життєву, зокрема сімейну ситуацію. Чим більше з перерахованих нижче чинників виявляється у ході спостереження за підлітком, тим вища ймовірність розвитку в нього суїцидальної поведінки:

· актуальні суїцидальні ідеї з відхиленням альтернативних ідей, а також наявність точного плану суїциду;
· депресивний стан чи інше психічне захворювання;
· попередні суїцидальні спроби; ризик суїциду найвищий протягом першого року після такої спроби;
· попередні суїцидальні спроби, здійснені не шляхом прийому таблеток;
· суїцидальні спроби в сім’ї чи серед близького оточення підлітка;
· соціальна ізоляція;
· конфлікти між підлітком та його оточенням, сімейні проблеми;
· девіантна поведінка в цілому;
· вживання наркотиків чи алкоголю;
· бажання бути направленим на стаціонарне лікування.

Особливості дитячого суїциду

Причинами самогубства серед дітей найчастіше виступають несприятлива ситуація в сім’ї (наприклад, насильство) або відсутність останньої. До чинників суїцидальної поведінки дітей можна віднести все те, про що йшлося стосовно підліткових суїцидів, за винятком хіба що невдач в інтимних стосунках. У цій сфері чинником дитячого суїциду найчастіше виступає сексуальне насильство. Дослідники, які займалися вивченням сімей дітей-суїцидентів, називають вражаючі цифри: у 95% це алкоголізм одного чи обох батьків, психічна патологія в батьків чи родичів, зокре­ма клінічні форми депресії, психози, випадки самогубств у родинах.

Психологічним сенсом дитячого суїциду, зазвичай, виступає заклик, протест або помста. Часто самогубство дитина адресує своїм близьким з метою щось змінити в їхніх взаємостосунках. Основною відмінною рисою дитячого суїциду від суїциду підліткового є неадекватність уявлень про смерть: значна більшість дітей не сприймає смерть як щось остаточне, як таке, що стається з людиною раз і назавжди. Прагнення бути свідком реакції оточуючих на власну смерть чи надія на «друге народження», а також відсутність страху смерті властиві суїцидентам дитячого віку.

Дитину набагато легше, ніж підлітка відмовити від її намірів. Відволікти від самогубства, як і стати його приводом може будь-яка дрібниця (дрібниця – лише з першого погляду; частіше вона містить прихований глибокий сенс, який дитина не стільки розуміє, скільки відчуває).

Атмосфера любові, прийняття й поваги до її особистісних прав надалі може убезпечити дитину від фатального вчинку. Діти, які висловлювали суїцидальні наміри або здійснювали спробу самогубства, потребують кваліфікованої психологічної допомоги. Їхній «крик по допомогу» обов’язково має бути почутий близькими. І дитина має отримати на нього відповідь.

Рекомендації батькам:

1. ВИСЛУХОВУЙТЕ – «Я чую тебе». Не намагайтесь утішити загальними словами типу «Ну, все не так погано», «Тобі стане краще», «Не варто це робити». Дайте можливість висловитись. Ставте питання й уважно слухайте.

2. ОБГОВОРЮЙТЕ – відкрите обговорення планів і проблем знімає тривожність. Не бійтесь говорити про це – більшість людей відчувають незручність, кажучи про самогубство, й це виявляється в запереченні або уникненні цієї теми. Бесіди не можуть спровокувати самогубства тоді як уникнення цієї теми збільшує тривожність, підозрілість.

3. БУДЬТЕ УВАЖНІ до непрямих показників при передбачуваному самогубств. Кожну жартівливу згадку або загрозу слід сприймати серйозно. Підлітки часто заперечують, що говорили серйозно, намагаються висміювати дорослого за його зайву тривожність, можуть зображати гнів. Скажіть, що ви сприймаєте їх серйозно.

4. СТАВТЕ ЗАПИТАННЯ – «Таке враження, що ти насправді говориш…», «Більшість людей замислювались про самогубство…», «Ти коли – небудь думав (думала), як це зробити?» Якщо ви отримуєте відповідь, тоді переходьте до конкретних запитань.

5. ПІДКРЕСЛЮЙТЕ ТИМЧАСОВИЙ ХАРАКТЕР проблем – визнайте, що його (її) відчуття дуже сильні, проблеми складні. Дізнайтесь, чим ви можете допомогти, оскільки вам він (вона) уже довіряє. Дізнайтесь, хто ще міг би допомогти цій ситуації.

ПРОФІЛАКТИКА СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

ПЛАН РОБОТИ:

Відвідування вдома для з’ясування умов проживання учнів, особливостей сімейного виховання (здійснюють учителі та Психологічна служба навчального закладу).
Виявлення на основі спостереження й експертного опитування педагогів учнів „групи ризику”, схильних до аутоагресії.
Індивідуальне консультування учнів для зниження психоемоційного напруження й надання допомоги у вирішенні конфлікту (повторні консультації).
Індивідуальне консультування батьків і педагогів для розкриття особистісних рис дитини й попередження конфліктних ситуацій.
Корекційно-розвивальна робота з розвитку соціальних навичок (сприяє підвищенню впевненості в собі, розкриває позитивні сторони свого життя й особистості).
Психологічна просвіта батьків і педагогів про аспекти суїцидальної поведінки.

ФАКТОРИ РИЗИКУ СУЇЦИДУ:

попередні спроби самогубства;
погрози суїцидом (прямі й замасковані);
сімейні проблеми (розлучення батьків та ін.);
суїциди в сім’ї або спроби суїцидів;
алкоголізм;
уживання наркотиків і токсичних речовин;
афективні розлади (особливо – важкі депресії);
хронічні й смертельні захворювання (СНІД);
важкі втрати (смерть близької людини, особливо – протягом першого року після такої події);
фінансові проблеми (звільнення).

ОЗНАКИ ЕМОЦІЙНИХ ПОРУШЕНЬ:

втрата апетиту або імпульсивне переїдання, безсоння або підвищена сонливість протягом останніх днів;
скарги на соматичне нездужання (головні болі, постійна млявість);
негативне ставлення, недбалість до своєї зовнішності;
відчуття апатії під час перебування у звичайному оточенні або при виконанні роботи, що раніше приносила задоволення;
припинення контактів, ізоляція від друзів і сім’ї, перетворення на людину-одинака;
порушення уваги зі зниженням якості виконуваної роботи;
занурення в роздуми про смерть;
відсутність планів на майбутнє;
різкі прояви гніву, які виникають через дріб’язок;
написання заповіту, прохання про прощення.

ДІЄВА ДОПОМОГА ТА СПОСОБИ МОЖЛИВОГО РЕАГУВАННЯ

Важко дати пораду, підтримати, коли підліток відгородився від усього світу, знервований та озлоблений. І все ж слід спробувати допомогти таким підліткам усвідомити, що коли почуваєшся пригніченим або стурбованим, краще не страждати наодинці, а поділитися своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш. Розмова допомагає знизити емоційне напруження і поглянути на проблеми з іншого боку.

Перше, що слід робити, якщо загроза суїциду стає явною, – це допомогти подолати думки про самогубство як прийнятий спосіб виходу з важкого становища.

Відповідно до психоемоційного стану особистості та зовнішніх обставин можна використати такі аргументи.

Вчинити самогубство – все одно, що лікувати застуду ядерною

бомбою. Це безглузда, нікому не потрібна жертва. Після неї залишаються невтішні друзі і родичі.

Навіть якщо зараз здається, що думки про самогубство ніколи не залишать тебе, знай, що на світі є люди, які відчували такий самий душевний біль. Із власного досвіду вони можуть запевнити, що все зміниться на краще, і скрутна ситуація обов’язково мине, ти її подолаєш тим чи іншим шляхом. Поміркуй, хто з твого оточення зможе допомогти тобі пережити цю важку смугу життя.

3. Звісно, нелегко розкрити комусь, що в тебе на душі. Але коли на карту поставлене життя, невже не можна спробувати? Адже тобі просто необхідно жити далі. Це твоє життя. Чи всі ресурси і резерви ти задіяв, аби його врятувати? Ти з повним правом можеш розраховувати на допомогу, зважаючи на те, що твоє життя цінне не тільки для тебе, але й для інших.

ВАРІАНТИ ПОРАД І ПРОПОЗИЦІЙ ДЛЯ ТИХ, ХТО ПОТЕРПАЄ ВІД СУЇЦИДАЛЬНИХ ДУМОК

1. Втративши життя, нічого не вирішиш. Спробуй абстрагуватись від негараздів і подумки перенестись у майбутнє. Може, вдасться побачити для себе причину жити далі або з’явиться бажання якось пережити важкий етап, перетерпіти його заради щасливого майбутнього.

2. Дієвий спосіб боротися з тугою – ставити перед собою досяжні цілі і зрозуміти, що життя не обходиться без розчарувань.

3. У разі сильних емоційних переживань давай волю сльозам, як наодинці, так і у присутності інших людей. У цьому немає нічого страшного. З одного боку – спрацює механізм внутрішньої душевної розради, а з другого – цим можна подати сигнал про твоє важке становище, викликати співчуття і бажання зарадити твоєму горю.

4. Якщо ти втратив спокій через почуття глибокої провини, буде краще спробувати якнайшвидше виправити становище, аніж дати проблемі розростися. Ти вчиниш правильно, якщо розкажеш про все батькам або іншим людям, небайдужим до твоєї долі. Цілком можливо, що спочатку вони будуть прикро вражені, засмутяться, будуть тебе лаяти. Але потім, скоріше за все, почнуть думати тільки про те, як тобі допомогти, як врятувати тебе від подальшої біди.

5. У будь-якому разі, якщо ти занепокоєний і збентежений, краще не страждати на самоті. Поділись своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш. Щира розмова може знизити емоційне напруження і допоможе подивитись на проблему з іншої точки зору. Зазвичай можна більш-менш заспокоїтись, коли хтось виявляє співчуття до нашого горя і болю. Буде корисно заздалегідь домовитись про екстрений зв’язок на випадок повернення думок про самогубство.

6. Поширеною помилкою є очікування, що інші самі здогадаються про твої страждання, почнуть тебе розпитувати і пропонувати допомогу. Але жодна людини не може бачити, що на серці в іншої, зокрема і в тебе, тому сам шукай потрібного контакту, відкрий своє серце тому, кому ти довіряєш і кому до снаги тобі допомогти. Тримати все у собі – те ж саме, що самому тягнути важкий тягар.

7. У виникненні або посиленні пригніченого стану нерідко винна занижена самооцінка. Якщо ти постійно чуєш принизливі вислови про себе й образи, можна почати сприймати себе нікчемною людиною, яка не варта поваги інших.

Але поміркуй, хіба хтось має право тебе оцінювати? Хоч би що думали про тебе інші, ти є унікальною особистістю. І якщо комусь щось у тобі не подобається, то це їхні проблеми, а не твої. Шукай спілкування з тими, хто ставиться до тебе по-доброму і з розумінням.

8. Почуття відчаю саме собою не пройде. Якщо відчуваєш напад глибокого смутку і нудьги, спробуй переключитись на щось інше, зайнятися якоюсь справою. Не можна сидіти, склавши руки. Якщо ти займаєшся тим, що у тебе добре виходить, то до тебе знову повертається почуття самоповаги, яке зазвичай зникає, коли загострюється депресія.

9. Корисно також займатися тим, що тішить тебе. Походи по магазинах і зроби самому собі або комусь із близьких та друзів приємний подарунок, пограй, приготуй свою улюблену страву, перечитай улюблену книжку, порозгадуй кросворди, помалюй, щось відремонтуй удома, покатайся на велосипеді тощо.

10. Настрій помітно покращиться, якщо їздити кудись ненадовго з якоюсь практичною метою.

11. Найкращими ліками від пригніченості є допомога іншим – тим, хто переживає важкий період у своєму житті. Співчуття чужій біді й намагання допомогти ділом здатне перекрити власний душевний біль, спонукає абстрагуватись від власних проблем і налаштуватись на конструктивні рішення.

12. Чимало фахівців сходиться на тому, що у критичному стані допомагає релігія. Навіть якщо серед твого близького оточення ти не знайдеш людину, гідну твоєї довіри, ти завжди можеш звернутись у щирій молитвеній розмові до люблячого Небесного Батька, який ніколи не зрадить і повсякчас напоготові вислухати тебе, виявити до тебе доброту та повагу.

13. У жодному разі не вдавайся до спроби приховати або подолати свою депресію за допомогою наркотиків та алкоголю. Це пастка, в яку потрапляють ті, хто шукає легких шляхів розв’язання проблем. Адже після тимчасової розради і відновлення життєвого тонусу насувається хвиля пригніченості і роздратованості.

14. Якщо твій душевний стан дуже розбалансований і ти відчуваєш, що не в змозі адекватно оцінювати ситуацію, спробуй звернутися до фахівця: психолога, психотерапевта, навіть психіатра. Сьогодні існують служби анонімної допомоги людям у кризових моментах життя. Про них можна дізнатися за телефоном міськдовідки, написавши листа до газети або звернувшись до районного (міського, обласного) відділу у справах сім’ї та молоді.

ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ

Коли людина залишається наодинці зі своєю проблемою, то проблема здається надміру великою і нерозв’язною. Зважаючи на загрозу кризового психоемоційного стану для будь-якої дитини у сучасному егоцентричному й агресивному світі, слід заздалегідь налаштувати підлітків на доцільність пошуків допомоги у разі виникнення важких особистих проблем.

Головним превентивним заходом щодо вчинення самогубства постає запобіжне запевнення дитини в тому, що її життя дуже цінне для інших, і завжди, за будь-яких обставин близьке оточення зрозуміє її.

Неодмінною умовою запобігання суїцидальним намірам у дітей та молоді є попередження у них психоемоційних розладів здоров’я. Для цього рекомендуємо:
забезпечити їм здорове харчування (багато свіжих фруктів та овочів);
пити багато води (не менше 2 л на день);
нормоване фізичне навантаження;
повноцінний відпочинок, достатній сон;
дозований час перегляду телевізора та занять із комп’ютером;
контроль за змістом телепрограм, відеокасет, комп’ютерних дисків, відеоігор, книг та журналів тощо;
заборону на лихослів’я у домашньому колі;
формувати відразу до алкоголю, паління, наркотиків, нецензурної лайки;
допомагати у виборі якісного кола спілкування, гідних друзів;
розвивати постійні дружні стосунки в сім’ї, непідробний інтерес до справ та внутрішнього світу дитини, готовність у будь-який момент прийти на допомогу;
підвищувати авторитете батьків у сім’ї. встановлювати розумні правила та вимоги, запровадити чіткий перелік обмежень та заборон;
ставити перед дитиною досяжні цілі, допомагати у виборі оптимального життєвого шляху;
спільно долати труднощі та перешкоди, культивувати творчий підхід до розв’язання проблемних ситуацій;
вірити в дитину, в її найкращі риси та сторони особистості;
виявляти до дитини ніжні почуття, турботу й увагу;
виробляти позитивне мислення, виховувати любов до життя.

https://vasylivkaschool.e-schools.info/photoalbum/99122 - рекомендацїї для вчасного виявлення суїцидальної поведінки

Рекомендації для батьків
«Попередження суїцидальної поведінки у дітей»
Якщо підліток висловлює бажання померти, до ситуації треба ставитися
уважно, сприймаючи загрозу всерйоз.
Насамперед необхідно обміркувати ситуацію або обставини, в яких виникає
бажання дитини позбавити себе життя. Підліток може виказувати бажання
померти, коли щось складається всупереч його бажанням (якщо батьки не
купують йому того, що він просить, або не відпускають на дискотеку чи концерт).
Те саме бажання дитина може виявити, коли батьки її карають або коли підліток
намагається викликати у батьків почуття провини, створюючи відповідну
реакцію, і скористатися цим у своїх цілях. Батькам необхідно проаналізувати,
коли саме підліток повторить подібне висловлювання: чи говорить він про
бажання померти в несподіваній ситуації, коли дивиться телевізор, розповідає про
школу та своїх друзів; як часто висловлює бажання померти і за яких обставин.
За таких обставин необхідно терміново звертатись до спеціалістів –
психолога чи психотерапевта.
Іноді думки про самогубство, по суті, являють собою спробу маніпуляції. На
них треба реагувати так, як і на інші висловлювання типу: «Я тебе ненавиджу»,
«Ви злі», «Я втечу з дому», «Я хочу жити у бабусі». Це особливо характерно для
дітей, узагалі схильних до маніпуляції. Підліткові необхідно дати змогу виразити
свої почуття та обговорити їх. Слід зберігати самовладання, не дозволяти дитині
маніпулювати батьками.